Одвічне питання, яке задаємо собі, коли приходить важке випробування, коли здається, що все руйнується, коли наші плани перестають бути реальними, коли вмирає хтось з родини, коли зраджують найближчі, коли в сім'ю приходить криза і коли залишаємось без грошей чи роботи. Як жити далі?
Велика п’ятниця запам’яталася мені з дитинства ось таким чином – це був день, коли бабця пов’язувала собі й мені чорну хустину. Напевно,бабуся перейняла цю традицію зі своєї родини. Мені малій було цікаво, бо вигляділа я тоді поважно – люди думали, що хтось помер в нашій родині (я ще тоді не розуміла, як це боляче, коли хтось близький вмирає…)
Великий Четвер… Він уже наближається і нагадує нам подію, яка відбулася близько двох тисяч років тому… Але чи справді це тільки нагадування?
Запрошую всіх, хто візьме участь у Вечірньому Богослужінні, прислухатись уважно до слів Євхаристійного канону. Там почуємо: «Він напередодні своїх страждань за наше спасіння і спасіння світу, тобто
Формування кожної людини починається в батьківському домі, і саме батьки являються першими вихователями і вчителями для кожного з нас. Тож багато у чому ми завдячуємо саме батькам. Але, як би не було боляче для батьків, приходить момент, коли ми залишаємо батьківську оселю і обираємо власний життєвих шлях, котрий від початку створення світу приготував для кожного з нас Господь.
День 8 березня у нашій Державі призначений жінкам – це свято матерів, бабусь, а також юних дівчат. День вільний від праці. У Католицькій Церкві триває час Великого Посту – духовного зміцнення, перемінення, навернення. Сестри монахині у Мостиськах, разом з молоддю, юнаками та дівчатами, поєднали ці дві події і створили можливість пережити цей день з Ісусом, послухати Його у Слові Божому, побути на одинці споглядаючи Пресвяті Дари, пройти з ним Хресну Дорогу і поділитись своїм досвідом віри ділячись Словом Божим.
Отець Андрій приблизив молоді постать Милосердного Отця, котрий чекає кожну людину, прагне з нею щирої розмови, відвертості, чекає на її повернення до Джерела Життя.