Мальовничі Карпати… казкова природа, котра прокидається від зимового сну… На березі річки Прутець, розташований осередок «Дитяче Селище», до котрого з’їхалися працівники «Карітасу» з різних куточків України, щоб відновитися духовно, «розпалити» вогонь любові, котрий буде зігрівати людей, до котрих Господь буде нас посилати, адже, щоб дарувати іншим любов, радість… потрібно ці дари мати, бо якщо сам є вичерпаним, спраглим …, то що можеш дати іншим?
В перший вікенд березня дівчата з різних парафій України пережили реколекції. Ось свідчення одної з реколектанток: Мала нагоду бути присутня на реколекціях у Малих Сестер Непорочного Серця Марії. Думаю, що для мене, як і для кожної дівчини яка була там присутня, а було нас 30, це був час коли мали змогу зосередити свою увагу на особистості Неповторної жінки, на Марії.На тій жінці до якої хочеться уподібнюватись.
Пилат їм відповів: «А що я маю зробити з Ісусом, який зветься Христос?». Усі закричали: «Нехай буде розп’ятий!». Він же сказав: «А який злочин Він скоїв?» Та вони ще дужче кричали: «Нехай буде розп’ятий!». Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього! Дивіться самі!». У відповідь весь народ закричав: «Кров Його на нас і на наших дітях!». Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття. (Mт 27, 22-26).
Дорогі брати й сестри, Великий Піст – це новий початок, дорога, що веде до надійної мети: до Пасхи Воскресіння, до перемоги Христа над смертю. Цей період завжди звертається до нас із наполегливим запрошенням до навернення: християнин покликаний повернутися до Бога «усім своїм серцем» (Йоіл 2,12), щоб не вдовольнятися пересічним життям, але зростати у приязні з Господом. Ісус – вірний друг, який ніколи нас не залишає, бо навіть тоді, коли грішимо, терпеливо очікує на наше повернення до Нього і цим очікуванням виявляє Своє бажання простити (пор. проповідь з 8 січня 2016).
