Прийди, Господи Ісусе!
http://delaetedom.ru/

АДВЕНТ Давньою латинською мовою слово adventus означало офіційний приїзд високопосадовця. В релігійній мові цим словом окреслювали щорічний прихід божества до святині.

Цей прихід супроводжувало освячуюче діяння даного бога і його перебування з людьми. В християнстві від IV століття слово Адвент означає приготування до урочистості Різдва Христового; від XII століття ним почали підкреслювати також аспект приготування до остаточного приходу Ісуса наприкінці світу.

Перші сліди відзначення Адвенту зустрічаємо в іспанській та французькій літургії. Через піст у визначені дні вірні мали приготуватися до таємниці Різдва Христового, інакше кажучи, до таємниці приходу Бога до людей. Римська Церква почала відзначати Адвент від часів Папи Григорія Великого, в VI столітті. Від того часу було встановлено час його тривання – чотири тижні перед Різдвом Христовим.

В наш час Адвент вважають часом приготування до Урочистості Різдва Христового, через який згадуємо перший прихід Божого Сина до людей. Одночасно це час, в якому через спомин про перший прихід Божого Сина до людей, душа скеровується до очікування Його остаточного приходу наприкінці світу. Біблійні читання заповідають прихід Месії, який визволить людину з неволі зла і вилікує рани. Емануель – Бог з нами відкриє для людства нову еру, еру Божого Царства, царства любові та миру. Всі пророцтва Старого Завіту виконалися в Ісусі Христі. Його прихід заповідав Йоан Хреститель, закликаючи до навернення, тобто до переміни свого життя, щоб в такий спосіб приготувати людські серця на прихід Спасителя. Марія, першопланова постать Адвенту, через безмежну довіру стає прикладом очікування, чування і готовності прийняття Христа.

В сучасному світі, де так багато поспіху, суєти та метушні, важко розпізнати Спасителя, який надходить, важко бути радісним. Тому Літургія Церкви дає можливість виходу з цього “швидкого потягу в невідоме” і дозволяє затриматися, щоб задуматися, щоб відкрити в Ісусі, що приходить, розв’язання того, що здається нерозв’язаним, щоб зробити можливим те, що вважаємо неможливим.

Роратня свята Меса з палаючою адвентовою свічкою, адвентовий реколекційний задум нагадують, що християнин - це людина постійного Адвенту, тобто людина радісного чування і очікування зустрічі зі Спасителем, людина довіри та надії. Це людина, яка може говорити кожного дня: «Марана та! Прийди, Господи Ісусе!»