Роздуми на першу суботу травня 2022
П'ятниця, 06 травня 2022, 16:17
http://delaetedom.ru/
У першу суботу місяця, що припадає на 7 травня, роздумуємо над першою славною таємницею Воскресіння Ісуса Христа.
 
1280px-Christus und die Apostel am See Genezareth Bruegel 1553
 
Після цього знову з’явився Ісус [Своїм] учням [по воскресінні з мертвих] біля Тиверіадського моря. А з’явився так: були разом Симон-Петро й Тома, прозваний Близнюком, і Натанаїл, який був з Кани Галилейської, і сини Зеведеєві, й інші два Його учні. Каже їм Симон-Петро: Іду рибу ловити! Говорять йому: Ідемо й ми з тобою. Вони вийшли, [тут же] сіли в човен, та тієї ночі не зловили нічого. Як настав ранок, став Ісус на березі, але учні не впізнали, що це Ісус. Каже їм Ісус: Діти, чи є у вас щось поїсти? Відповіли йому: Немає. Він же сказав їм: Закиньте невода праворуч човна — і зловите. Вони закинули, і вже не могли витягти його від великої кількості риби. Тоді учень, якого любив Ісус, каже Петрові: Це ж Господь! Симон-Петро, почувши, що це Господь, накинув на себе одяг, бо був нагий, і кинувся в море. А інші учні попливли човном, оскільки були недалеко від землі, якихось двісті ліктів, тягнучи невода з рибою. Коли вийшли на землю, бачать, що розкладений жар і лежить на ньому риба й хліб. Ісус каже їм: Принесіть тієї риби, яку ви нині зловили. Симон-Петро пішов і витяг на землю невода, повного великих риб, — сто п’ятдесят три; і хоч стільки було, невід не порвався. Каже їм Ісус: Підходьте, їжте. Жодний учень не наважився запитати Його: Хто Ти? — бо знали, що це Господь. Ісус підходить, бере хліб, дає їм, а також рибу. Це вже втретє з’явився Ісус учням після воскресіння з мертвих. (Йн 21,1-14)
 
Христос воскрес! Пасха - настільки важлива події для Церкви, що святкуємо її не один день, а цілих вісім, тобто октаву. У той час ми чули багато фрагментів про те, як Воскреслий Христос приходить до своїх учнів. Сьогодні зупинімося на одному з них: це зустріч Христа з учними на березі Тиверіадського озера (моря). Вчитаймося ще раз у поданий уривок, дозвольмо, щоби Боже Слово проникло через наші очі до серця. Смакуймо кожне слово.
 
Почнімо з того, що учні переживають ситуацію, що подібна до нашої. Втратили близьку людину, їхні мрії та сподівання виявилися нереалізованими, їм загрожує небезпека, адже якщо Вчителя вбили, то чому вони мають залишитися живими. Неспокій, страх, розчарування, небезпека, відчай. На додачу після смерті Ісуса кояться незрозумілі речі, ніби Він з’являється як живий, але як це можливо? Чи справді це те воскресіння, про яке Вчитель повторював?
 
Наша дорога віри - це дорога дозрівання, пошуку відповідей та намагань зрозуміти Бога, Який думає не по-людськи. Однак серце, яке щиро шукає Бога та прагне Його слухати через Слово ніколи не блукатиме. Бог дає своє світло. Ми покликані Його запитувати та слухати. Чи моя молитва містить у собі елемент слухання? Чи це ціла літанія прохань та вказівок Богу, як їх має виконати? Як часто читаю Біблію? Хто не знає Святого Письма - не знає Христа, писав св. Єронім. А якщо не знаю, не люблю і не слухаю. Можливо, плодом сьогоднішніх роздумів буде конкретна постанова почати регулярно читати Святе Письмо? Богородиця може нас цього навчити, адже Її Серце смакувало Боже Слово, роздумувало над ним. Боже Слово змінює наше мислення, яке отруєне спокусами та механізмами, за якими живе світ. Лише Божий погляд допоможе нам вийти з відчаю та розчарувань, які несе війна.
 
Учні не впізнали Христа. Вони були настільки зациклені на своїх розчаруваннях та втратах, що життя для них перестало існувати. Так біль та страждання - це важко і нестерпно, але смерть була переможена на хресті, вона програла свій бій. Від цього моменту земне життя не завершується крапкою, а трикрапкою. Віруюча людина ходить ногами по землі, але серцем живе в небі, вона вже має відчула присмак вічності тут, на землі. Цей смак дає Хліб, який споживаємо на Бенкеті Агнця, на який ми всі запрошені через участь у Таїнствах. Якщо моє життя сповнене відчаю та болю, навіть якщо я приймаю Таїнства, можливо варто попросити Господа, щоби Він перемінив цей смуток, на якому я все ще концентруюсь. Воскреслий Христос, з’являючись учням, показував їм свої рани, прославлені рани. Вони були перемінені. Ми, як християни, не уникнемо страждань та болю, однак маємо Господа, Який здатний нас укріпити у цьому стражданні та зробити нас міцнішими у випробуваннях.
 
Жодний учень не наважився запитати хто стоїть перед ними. Після чудесного лову риби все стало зрозумілим. Вони впізнали “почерк” улюбленого Вчителя. Це той Учитель, любов якого відчув на собі Йоан. Він всім говорив про це пережиття, навіть більше, написав для всіх поколінь християн у Євангелії, що є улюбленим учнем Спасителя. То ж я теж є улюбленим учнем Христа. Можливо, мій досвід не такий сильний та вражаючий, але Господь хоче показати мені свою любов та свою турботу. Чи прийму? Чи дозволю про мене потурбуватись? Адже це безкоштовно, просто так, не маю заслуговувати на цю любов. Батьки люблять своїх дітей безумовно, навіть якщо ті не слухаються, все одно любов продовжує існувати.
 
Пригадай моменти, коли ти досвідчив, що Бог тебе любить, що піклується про тебе … Нехай вони спливають у пам’яті та наповнюють серце вдячністю. Нехай плодом сьогоднішніх роздумів та зустрічі зі Словом буде відкриття наново безумовної Божої любові, яку не можуть зупинити війська агресора, яку не зруйнують кулі артобстрілів, яку не забере від нас окупант, яка несе Життя, а не смерть, яка дає крила навіть тоді, коли здається, що вже сил далі йти немає …
 
Маріє, Матір Слова та безумовної Любові, навчи мене відкривати ще незвідані горизонти Божої Любові та Божої присутності у моєму житті. Нехай зоря воскресіння освітлить гріб мого серця та гроби моєї землі. Нехай смерть та страх, які мене тримають у полоні, будуть подолані могутньою правицею Воскреслого! Амінь!