"А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, - а його ж любив він, - мовить до матері: «Жінко, ось син твій.» А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя». І від тієї хвилі учень узяв її до себе. (Йо 19, 25-27)
Сьогодні, особливим чином, придивімося до сцени, яку описує Євангеліст Йоан. У момент своєї смерті істинний Бог та істинна Людина віддає людству найдорожче - Свою Мати. Ми не залишились сиротами. Нас прийняла Матір Ісуса, Яка дбала про Нього та виховувала, коли Він був ще дитиною. Святий Дух настільки розширив серце Богородиці, що в ньому є місце для кожного з нас. Для людей всіх народів та всіх поколінь. Можемо сказати, що під хрестом відбулось перше присвячення людини Діві Марії, віддання під Її опіку.
Про цю близькість Богородиці читаємо також у літературі про фатімські об'явлення. Одного разу Матір Божа звернулась до Луції, яка страждала через Об'явлення: "Моя дочко, ти дуже страждаєш? Не падай духом. Я ніколи тебе не покину. Моє Непорочне Серце буде твоїм притулком та дорогою, що вестиме Тебе до Бога". Яку ж ніжну любов Марія проявляє до Луції. Те саме Марія сьогодні говорить кожному з нас... Приймімо ці слова серйозно...
Святий Йоан Павло ІІ у своїх катехезах про Богородицю підкреслює, що материнство Марії - це особисті та унікальні стосунки з кожним із нас у нашій індивідуальності. Йоан Павло II пише: «Ісус на хресті не проголосив формально вселенське материнство Марії, але встановив конкретні материнські стосунки між Нею та улюбленим учнем. У виборі Господа ми бачимо Його турботу про те, щоб це материнство Марії не інтерпретувалось невиразним чином, а вказувало на живі насичені особисті стосунки Марії з окремими християнами. Особисто стосунки Марії з Тобою та зі мною.
О, Пані наша, ми покладаємо на Тебе надію, як на найбезпечніший та найміцніший якір. Сьогодні я віддаю себе Тобі. Тобі присвячую свій розум, душу, тіло, усю себе; з усіх сил, псалмами і гімнами, духовними піснями хочу прославляти Тебе!